Адвокат Смоленко Александр Иванович

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Харківський обласний військовий комісаріат, в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних від 20.05.2016 р. №36, щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3;

- зобовязати ОСОБА_2 оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у звязку із встановленням III групи інвалідності повязаної з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, станом на 01.01.2018 р. становить 255 000 тисяч гривень..

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч.2 ст.263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум  від 20.12.2017 року протокол №36 документи  із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги повернути на доопрацювання з мотивів, що відсутні документи які свідчать про причини та обставини поранення. Позивач вважає, що рішення Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 20.12.2017р. протокол №36 є незаконним та таким що ущемляє його права щодо належного соціально-правового забезпечення осіб, які отримали інвалідність у звязку із проходженням військової служби, які гарантуються законодавством України.

Представник відповідача ОСОБА_2 оборони України надав до суду відзив на позовну заяву по адміністративній справі, в якому зазначив, що позивач не надав жодного документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не повязане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Враховуючи допустимість доказів, не вбачається з наданих копій документів що травма (поранення, контузія) отримані саме під час участі в бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан (країні де велись бойові дії). Отже, за відсутності вказаних документів, також неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, що є підставою для відмови в позові.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в період з 25.10.1985 року по 10.02.1986 року позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, в тому числі з 10.02.1986 по 14.11.1987 року в Демократичній Республіці Афганістан у складі військових частин: польова пошта 64385, 51914 та приймав участь в бойових діях.

Згідно витягу з протоколу №1015 від 09.04.2014 року засідання Центральної військово-лікарської комісії ОСОБА_2 оборони України по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв отримані позивачем під час проходження військової служби множинні вогнепальні осколкові поранення обличчя (контузія головного мозку - 1986) наслідком яких стали множинні рубці анатомічних ділянках та наступні захворювання повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки МСЄК серії 12 ААА №459752 від 11.09.2017 року третя група інвалідності ОСОБА_1 була встановлена 09.09.2014 року у звязку з пораненням та захворюванням, повязаним з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

09.09.2017 року позивач звернувся до Індустріального районного військового комісаріату м.Харкова із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності повязаної з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, та подав повний комплект необхідних документів.

Індустріальний районний військовий комісаріат м.Харкова відповідно до п.13 Порядку №975 направив заяву та додані до неї документи на адресу департаменту фінансів ОСОБА_2 оборони України для прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги із зазначенням, що Командування вважає, що позивач має право на отримання вказаної грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Проте, 23.05.2016 року ОСОБА_2 оборони України документи були повернуті на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку №975 від 25.12.2013року.

Згідно ч. 5   ст. 17 Конституції України   держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає   Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України №2011-XII).

Статтею 41 цього Закону встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України №2011-XII.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України №2011-XII).

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України №2011-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого закономдля працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.

У відповідності до ч. 9 ст. 16-3 Закону України №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Враховуючи те, що третя група інвалідності ОСОБА_1 була встановлена 09.09.2014 року і вона пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, суд приходить до висновку, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України №2011-XII.

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у п. 11 Порядку № 975.

Такими документами відповідно до п. 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Проаналізувавши наведені положення законодавства в контексті встановлених обставин справи суд приходить до висновку про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), однак у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

Повернення ж документів на доопрацювання за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу Порядком № 975 не передбачено, а тому повернення ОСОБА_2 оборони України документів позивача на доопрацювання суперечить зазначеним вище нормам.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність рішення Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних від 20.05.2016 р. №36, щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, та як наслідок його скасування.

Відносно позовної вимоги зобовязати ОСОБА_2 оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у звязку із встановленням III групи інвалідності повязаної з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, станом на 01.01.2018 р. становить 255 000 тисяч гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що відповідачем після надходження документів позивача відповідне рішення по суті не було прийнято, суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов'язання ОСОБА_2 оборони України розглянути документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Закону України №2011-XII та Порядку № 975 і прийняти відповідне рішення.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 07.03.2018 року в межах справи №678/283/17.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами  ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання неправомірним та скасування рішення Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних від 20.05.2016 р. №36, щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 та зобовязання ОСОБА_2 оборони України розглянути документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975, і прийняти відповідне рішення.

В іншій частині позовних вимог підстави для задоволення відсутні.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (61143, м Харків, АДРЕСА_1, рнокпп - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Харківський обласний військовий комісаріат (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052,  код ЄДРПОУ 08166355) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних від 20.05.2016 р. №36, щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3.

Зобовязати ОСОБА_2 оборони України розглянути документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975, і прийняти відповідне рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.03.2018 року.

Суддя                                                    Біленський О.О.