+38(097)708-37-17, +380(63)148-47-28

Адвокат Смоленко Александр Иванович

Все виды юридических услуг . Адвокат Харьков

Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, щодо залишення без розгляду позовної заяви про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі.

 

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та фактичні обставини справи

1.           11 червня 2019 року Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму у розмірі 514    042,71 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.

2.          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що гр. ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з 30 серпня 2014 року по 17    липня 2018 року на посаді курсанта. 30 серпня 2015 року з гр. ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання), Відповідно до розділу II "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №    1153/2008.

2.1.          У зв`язку з розірванням контракту 17 липня 2018 року, на думку позивача, у нього виникли підстави для звернення до суду з цим позовом.

3.          Представником відповідача адвокатом Семоненко Н.Г. надано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з порушенням позивачем строку на звернення до суду.

4.          Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з 30 серпня 2014 року по 17 липня 2018 року на посаді курсанта.

5.          Згідно з загальним розрахунком коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 від 17 липня 2018 року № 755, позивач зобов`язався добровільно відшкодувати витрати на своє утримання в університеті не пізніше 15    днів з дати видання наказу про його відрахування. ОСОБА_1 ознайомлений з розрахунком під підпис 17 липня 2018 року.

6.          Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року позовну заяву Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом разом з доказами поважності причин його пропуску або вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

7.          Позивач надав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, пропущений не з вини позивача.

7.1.          Щодо причин пропуску строку звернення до суду у поданій заяві про поновлення пропущеного строку позивач посилається на зміну судової практики Верховним Судом щодо предметної юрисдикції вказаної категорії справ, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі №723/18/17, в якій визначено предметну юрисдикцію даної категорії спорів, що розглядалися за правилами цивільного судочинства.

8.          Судами попередніх інстанцій також установлено, що доказів звернення позивача з таким позовом в порядку цивільного або адміністративного судочинства раніше не подавалося, крім того позивач зазначав, що таких звернень не було.

 

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

 

9.          Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року позов залишено без розгляду. За наслідком апеляційного перегляду постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

10.          Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для звернення до суду з вказаним позовом у позивача КАС України передбачено місячний строк, перебіг якого розпочався 17 липня 2018 року. У цій справі позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з цим позовом, визначений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Зміна судової практики у 2018 році не є поважною причиною поновлення пропущеного строку звернення до суду.

 

ІІІ. Касаційне оскарження

 

11.          Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 25 березня 2020 року.

12.          У касаційній скарзі позивач зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року в справі №    804/285/16 та постанові від 13    березня 2019 року в справі №    723/18/17 визначилася щодо предметної юрисдикції цієї категорії спорів, при цьому відступила від попередньої позиції, відповідно до якої такі спори розглядалися в порядку цивільного судочинства. Позивач вважає, що така зміна судової практики не відповідає вимозі «правової визначеності», а отже, строк для звернення до суду не є пропущеним і в будь-якому разі повинен бути поновленим.

13.          У зв`язку із наведеним позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

14.          Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25    березня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючого суддю Чиркіна    С.    М., суддів Шарапу    В.    М., Саприкіну    І.    В.

15.           07 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №    545/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відпусткою судді Саприкіної    І.    В., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

16.          Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 07 квітня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Чиркіна    С.    М., суддів Стародуба    О.    П., Шарапу    В.    М.

17.           09 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяви суддів Чиркіна    С.    М., Стародуба    О.    П., Шарапи    В.    М. про самовідвід.

18.           10 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №    569/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з постановленням Верховним Судом ухвали від 09 квітня 2020 року про відведення судді-доповідача Чиркіна    С.    М. та суддів Стародуба    О.    П., Шарапи    В.    М. від розгляду матеріалів касаційної скарги.

19.          Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 10 квітня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н.    В., суддів Бевзенка В.    М., Данилевич Н.    А.

20.           24 квітня 2020 року в.о. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №    656/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із настанням обставин, які унеможливлюють розгляд судової справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Бевзенка    В.    М.

21.          Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 квітня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н.    В., суддів Данилевич Н.    А., Смоковича    М.    І.

22.          Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 400/1758/19.

23.           02 червня 2020 року справа № 560/4370/19 надійшла до Верховного Суду.

 

ІV. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

 

24.          Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25.          Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

26.          Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

27.          Абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

28.          Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

29.          Положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України закріплено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

30.          Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

31.          Пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

32.          Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

 

V. Позиція Верховного Суду

 

33.          Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34.          Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35.          Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

36.          Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

37.          Згідно з прецедентним правом Європейського суду з прав людини право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського суду з прав людини від 28    жовтня1998 року в справі «Перес де Рада Каванілес проти Іспанії» («Perez De Rada Cavanilles v Spain», заява №    28090/95).

38.          У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зауважив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи («Ilhan    v.    Turkey», заява № 22277/93).

39.          У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

40.          У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що клопотання про поновлення процесуального строку, обґрунтовано зміною Великою Палатою Верховного Суду позиції щодо юрисдикції розгляду такої категорії справ, що було відображено в постанові від 13 березня 2019 року в справі №723/18/17.

41.          Крім того у касаційній скарзі як на підставу поновлення пропущеного строку позивач посилається на зміну судової практики постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16, зауваживши, що момент відрахування позивача з навчання, питання відліку строку для звернення до суду з відповідним позовом вирішувалося в порядку цивільного судочинства, із встановленим строком позовної давності в три роки.

42.          Отже, як на підставу поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі №    461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 та зазначила, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

43.          Аналогічний висновок щодо юрисдикції такої категорії справ зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року в справі №723/18/17.

44.          Верховний Суд зазначає, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

45.          Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

46.          Позивач у позові, а також касаційній скарзі, зазначав про існування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №    804/285/16 (у якій Велика Палата відступила від попередньо викладених висновків), натомість з позовом до суду звернувся лише 11 червня 2019 року.

47.          При цьому підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня, коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства (як 12 грудня 2018 року, так і 13 березня 2019 року), позивачем до суду надано не було.

48.          Верховний Суд наголошує, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

49.          Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 140/721/19, від 30    вересня    2019 року в справі № 340/685/19, від 24 грудня 2019 року в справі №    824/284/19-а, від 29 квітня 2020 року в справі №560/1942/19, від 18 червня 2020 року в справі №    140/2024/19 та ін.

50.          За установлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба пропущено строк на звернувся до суду із вказаним позовом, а також не наведено поважних причин для поновлення такого строку, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду,

51.          Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на повно і всебічно установлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

 

Керуючись статтями 3341345349350355356359 КАС України, Верховний Суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1.    Касаційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба залишити без задоволення.

 

2.    Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019    року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23    січня    2020 року в справі № 400/1758/19 залишити без змін.

 

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

 

 

СуддіН.В. Шевцова Н.А. Данилевич   М.І. Смокович