Адвокат Смоленко Александр Иванович

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР18 №163470 від 13.05.2021, ОСОБА_1 13.05.2021, о 12:15 годині в с. Кам`яна Яруга, вул. Центральна, 97, керував мопедом «Flyber Q50» без реєстраційного номеру з ознаками алкогольного сп`яніння запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, поведінка, що не відповідала обстановці. Від продуття газоаналізатору «Драгер» та від медичного огляду в присутності двох свідків відмовився.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 13.05.2021 він після нічної зміни повернувся додому, та йому терміново потрібно було придбати дитяче харчування, але сил йти пішки 3 км в нього не було, тому він поїхав туди на належному йому мопеді, який перебуває у нього у власності вже 15 років. Коли він повертався з магазину, його зупинили працівники поліції та попросили документи на мопед. Коли він повідомив, що документів немає, працівники поліції припустили, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння та повідомили, що за це треба сплатити штраф 17000 грн. ОСОБА_1 в судовому засіданні та в наданих до суду письмових поясненнях вказував, що він має суттєві вади мовлення, а через те, що співробітники поліції тиснули на нього, залякували необхідністю сплати штрафу, він почав хвилюватися і взагалі майже не міг розмовляти. На їх пропозицію продути алкотестер він, як міг, відповідав згодою, але алкотестеру в них не було, та поліцейські казали, що його довго чекати, пропонували їхати до лікарні. Понад годину працівники поліції не відпускали його з місця зупинки, тиснули на нього, щоб він власноручно написав у протоколі про те, що випив пива. Оскільки ОСОБА_1 був дуже втомлений після нічної зміни, йому терміново потрібно було привезти дитині дитяче харчування, а також через те, що він дуже хвилювався, він погодився із тим, на чому наполягали поліцейські та фактично обмовив себе, зробивши запис у протоколі про визнання ним провини.

Після того, як працівники поліції зупинили свідків, вони щось писали та оформлювали, після чого ввімкнувши камеру записали на неї момент, коли ОСОБА_1 відмовився від продуття газоаналізатору та огляду у медичному закладі, надали йому для підпису два бланки протоколу та він сів та поїхав на мопеді додому. Від керування мопедом його не відсторонювали, додому не супроводжували.

ОСОБА_1 стверджував у суді, що йому фактично було наказано написати пояснення щодо, начебто, випитого пива, та він, через сильне хвилювання, фактично втратив здатність висловлювати свої думки, не маючи змоги вільно спілкуватись із працівниками поліції та доводити свою правоту, через сильну втому та занепокоєність через здоров`я своєї дитини, написав все, що йому надиктували та під відеозапис підтвердив факт відмови від огляду на стан сп`яніння.

Захисник адвокат Смоленко О.І., що діє на підставі ордеру та договору, наполягав на тому, що працівниками поліції під час складання протоколу ДПР18 №163470 від 13.05.2021 допущено низку порушень, в зв`язку із чим просив суд закрити провадження у справі в зв`язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд керується таким.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а такожст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантіїст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ч. 2ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксована у встановлений законом спосіб відмова водія від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та відмова водія від огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов`язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

До суду, в якості доказів на підтвердження вказаних фактів працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 №163470 від 13.05.2021, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 13.05.2021, викладені на надрукованих бланках, та заповнені працівником поліції шляхом заповнення вільних строчок, із підписом відповідних свідків (а.с. 6,7).

Допитані судом в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили, що їх було запрошено працівниками поліції в якості свідків, та що в їх присутності ОСОБА_1 працівником поліції було постановлено питання: чи відмовляється він від проходження огляду, на що той відповів "так".

При цьому свідки вказували, що працівники поліції під час розмови із ОСОБА_1 в їх присутності не конкретизували, - який саме огляд пропонувався водію, газоаналізатору вони не бачили.

Відеозапис з камери портативного відеорегістратору, долучений до справи, містить один відеофайл, загальною тривалістю 29 секунд, яким зафіксовано момент, коли працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатору або у медичному закладі, а останній відмовляється від проходження огляду. Присутність свідків під час такої відмови ОСОБА_1 на відеозапису не зафіксовано.

Судом враховується та обставина, що під час судового розгляду ОСОБА_1 мав суттєві труднощі із мовленням, заїкався. Твердження ОСОБА_1 щодо суттєвих складнощів у висловлюванні ним свого ставлення до пропозиції працівників поліції про проходження огляду на стан сп`яніння, не були спростовані в ході допиту свідків, оскільки, як вказували останні, в їх присутності спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції було зведено до питання останніх, чи відмовляється той від проходження огляду, та його позитивної відповіді.

Працівник поліції, який складав протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_4 пояснив в суді, що ОСОБА_1 був зупинений через керування мопедом без мотошолому, через припущення, що той перебуває у стані сп`яніння, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, або у медичному закладі, від чого ОСОБА_1 відмовився, виклавши свої письмові пояснення на бланку протоколу. При цьому ОСОБА_4 пояснив, що жодних складнощів у спілкуванні із ним не було, той хіба трохи заїкався. Після оформлення протоколу ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не відсторонювали. Також співробітник поліції заперечував твердження ОСОБА_1 щодо відсутності у них газоаналізатору під час зупинки.

Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення. Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо. Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст.53 КК України, а також передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення. Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме ст.256 детально регламентує питання, що пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Також ці питання врегульовані і галузевими нормативно-правовими актами, органу які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, у даному випадку Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року №1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853. Відповідно до положень ст.255 КУпАП складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП, віднесено до компетенції органів внутрішніх справ (Національної поліції), які на виконання вимог ст.256 КУпАП, повинні перевірити та зазначити в протоколі відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно роз`яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №18, судам при розгляді справ необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247 і 280 КУпАП. Сам протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №448672 від 04.04.2021 не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.

Відповідно до розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).

Відповідно до п.3 цього Порядку, огляд проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Із обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №163470 від 134.05.2021 слідує, що ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820 або в закладі охорони здоров`я у відповідного лікаря-фахівця. У матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке мало би бути вручене ОСОБА_1 після його відмови пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. Таким чином, у разі відмови ОСОБА_1 пройти саме медичний огляд для встановлення стану сп`яніння у медичному закладі (п.2.5 ПДР), поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Дії водія щодо ухилення від огляду у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені. Як пояснили а судовому засіданні свідки, у їх присутності водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд, від чого він відмовився. Який саме огляд було запропоновано пройти водієві свідки не чули, від якого саме огляду в присутності свідків відмовився водій також не є зрозумілим.

Окрім того, працівник поліції зобов`язаний був вказати про відмову водія пройти тест за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки у відповідному акті, а далі забезпечити його доставку до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду, для встановлення стану сп`яніння, а у разі відмови водія пройти медичний огляд у медзакладі, - скласти відповідний протокол. Докази, які б вказували на дотримання працівниками поліції порядку направлення на такий огляд до медичного закладу, у справі відсутні.

Відповідно до ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Суд не приймає як доказ по справі відеозапис із нагрудної камери записаний на DVD диск з огляду на наступне: Порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них регулюється Наказом Департаменту патрульної поліції від 24.11.2015 №14/1 та п.4.1, 4.2 Розділу ІV Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, яку затверджено наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 №100. Згідно п.3.5. Інструкції №100 після активації нагрудної камери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно. Згідно Інструкції №100 працівникам патрульної поліції заборонено, зокрема змінювати, редагувати, видаляти, копіювати, передавати третім особам або іншим чином поширювати відеозаписи, зроблені на нагрудну відеокамеру без дозволу начальника Департаменту патрульної поліції або начальника управління патрульної поліції у місті. Згідно п.5.2 Інструкції №100 відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції надаються працівникам Департаменту патрульної поліції та управлінь патрульної поліції у містах з метою виконання ними функціональних обов`язків за погодженням з начальником Департаменту патрульної поліції або начальника управління патрульної поліції у місті.

На DVD диску міститься один відеофайл загальною тривалістю 29 секунд, на якому не відображено ані як було зупинено мопед, ані особу, яка їм керувала, ані моменту роз`яснення особі прав та обов`язків, ані свідків, які, виходячи з матеріалів справи були присутніми при відмові особи від проходження огляду на стан сп`яніння. Тобто, поліцейським до протоколу про адміністративне правопорушення не додано відеозапис з нагрудної камери у повній мірі, який має бути безперервний. Це свідчить про те, що відеозапис змінювався (редагувався) особою, яка копіювала відеозапис та DVD диск, що прямо заборонено Інструкцією №100. Враховуючи те, що доданий до протоколу відеозапис на DVD диску змінювався або редагувався, а тому існують сумніви в автентичності оригіналу, у зв`язку із чим доданий до протоколу відеозапис суд визнає неналежним та недопустимим доказом по справі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такими чином, приходжу до висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував мопедом у стані алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору та у медичному закладі. Крім цього, слід зазначити, що проходження огляду в медичному закладі пропонується поліцейським не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.

У даному випадку з відеозапису не вбачається, щоб поліцейський вручав ОСОБА_1 письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я, відсутні відомості про таке вручення (або відмову від отримання направлення) і в матеріалах справи. Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення з боку ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху не відбулось, оскільки встановлено, що поліцейським було порушено порядок направлення водія для проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. До справи не додано будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , тобто не зафіксовано вчинення правопорушення належними доказами. Будь-які докази про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відсутні.

Викладені обставини виключають наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами. А тому, враховуючи вищевикладене приходжу до висновку, що провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 8, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.62, 68 Конституції України,

ПОСТАНОВИЛА:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської областіособою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя О.О. Золотоверха