Адвокат Смоленко Александр Иванович

Згідно вироку, 18 серпня 2020 року приблизно о 17.00 годині, на подвір’ї будинку ІНФОРМАЦІЯ, ОСОБА_2  спільно зі ОСОБА_1, вживали спиртні напої. В цей час, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 трапився конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_1 в ліву тім’яну ділянку голови скляним стаканом. Після чого, ОСОБА_1, знаходячись у вищевказаному місці, на відстані 3 метрів до входу в будинок, перебуваючи у стані сп'яніння, з метою умисного протиправного позбавлення життя ОСОБА_2, взяв в праву руку цеглину, яка знаходилась біля нього, та наніс 1 удар в ліву скронево-виличну ділянку голови ОСОБА_2.

Внаслідок цього, останній втратив рівновагу та впав на землю. Після цього, ОСОБА_1, присів біля потерпілого, який лежав на лівому боці, та наніс 2 удари по тім’яній та 1 удар по правій лобно-скроневій частині голови потерпілого ОСОБА_2. В результаті цього ОСОБА_2 було заподіяно комплекс тілесних ушкоджень у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з лінійним переломом кісток склепіння та основи черепу, крововиливами в речовину лівої скроневої частки головного мозку, крововиливом під м’якими мозковими оболонками по конвекситальній поверхні лівої скроневої частки з переходом на її полюс та частково по конвекситальній поверхні лівої потиличної частки, крововиливом під м’якими мозковими оболонками по конвекситальній поверхні тім’яно-потиличної частки зліва з переходом на міжпівкулеву поверхню, крововиливом під м’якими мозковими оболонками полюса правої потиличної частки, розповсюдженим крововиливом в м’які тканини голови в правій скроневій, лобній та частково в правій потиличній областях, розповсюдженим крововиливом в м’яких тканинах голови в лівій лобній, скроневій та частково лівій потиличній областях, крововиливом в лівий та правий скроневі м’язи на всьому їх протязі, розповсюдженим синцем у зовнішнього краю лівого ока, в лівій виличній області, в області вушної раковини лівого вуха з смугастою ділянкою осаднення по його верхньому краю, яка сполучається з повним розривом верхньої третини вушної раковини лівого вуха, раною лівої скроневої області, яка співпадає з довжиною розриву вушної раковини садном в 1,5 см. від зовнішнього кута лівого ока, поверхнева рана в 2-ох сантиметрах до переду від козелка лівого вуха, від нижнього кінця якої відходить лінійне садно на тлі вище описаного синця, раною №1 в правій тім’яній області, раною №2 в лівій тім’яній області, синцем в правій лобно-скроневій області на тлі якого по периферії ділянка осаднення шкіряних покривів дугоподібної форми, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень від яких настала смерть потерпілого.

З вироком суду першої інстанції не погодились прокурор, захисники Скляров С.Д. та Семоненко Н.Г.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор вказує, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його м’якості. Просить скасувати вирок в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченому покарання у виді 9 років позбавлення волі. Наполягає на виключенні з мотивувальної частини вироку обставини, що пом’якшує покарання, а саме щире каяття обвинуваченого, оскільки Стахнів О.В. не визнав всі обставини злочину та тричі в суді давав різні показання. Більш того, він категорично заперечував нанесення потерпілому більш одного удару цеглиною. Крім того, зауважує, що суд залишив поза увагою вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння. Разом з цим, прокурор просить визнати недопустимим доказом слідчий експеримент зі свідком ОСОБИ_3, оскільки додатки до протоколу – відеозаписи, містять суперечливі показання цього свідка.

В апеляційній скарзі захисник Скляров С.Д. просить вирок суду змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України. В обґрунтування доводів зазначає, що встановлені судом першої інстанції обставини не відповідають дослідженим доказам. Так, за показаннями ОСОБИ_4 та ОСОБИ_3 обвинувачений прийшов до місця проживання ОСОБИ_4 з метою виконати роботу, про яку вони домовлялись раніше. ОСОБА_1 випив 50 грамів горілки та пішов працювати. Не задоволений умовами праці, ОСОБА_1 вийшов з будинку та на порозі став виказувати своє невдоволення ОСОБА_4 Саме в цей момент, а не під час вживання спиртних напоїв, потерпілий без будь-яких причин наніс удар пляшкою по голові обвинуваченого, від якого останній впав та знепритомнів, отримавши тілесні ушкодження.

Водночас, у вироку вказано про нанесення удару скляним стаканом в ліву тім’яну ділянку голови ОСОБА_1. Такі обставини спростовуються показаннями обвинуваченого, який неодноразово зазначав про завдання йому удару скляною пляшкою, яка була на столі. Існування скляної пляшки з залишками горілки підтвердив свідок ОСОБА_3, зазначивши що з пляшки наливали горілку,яку він з потерпілим приніс до будинку ІНФОРМАЦІЯ. В той же час, ОСОБА_3, яку він з потерпілим приніс до будинку ІНФОРМАЦІЯ. В той же час, ОСОБА_3 стверджував, що удар ОСОБА_1 було нанесено скляною чаркою, яка від удару розбилась. Такі показання свідка спростовуються протоколом ОМП від 18 серпня 2020 року та фотознімками до нього, відповідно до якого на столі присутня скляна чарка та відсутня скляна пляшка.

Свідок ОСОБА_4 зазначала, що крім пластикового посуду на столі була одна скляна чарка. Поліцейський ОСОБА, допитаний в якості свідка, вказував що бачив у дворі будинку ІНФОРМАЦІЯ скляні осколки. Як він зрозумів, ці осколки від дна скляної пляшки. За висновком експерта №765 від 22 вересня 2020 року, з огляду на скляні уламки в кількості чотирьох штук, вилучені з місця події, три з яких товщиною від 0.3 см. до 1.5 см. та довжиною від 1.5 см. до 8.5 см. Такі властивості уламків дають підстави стверджувати, що вони саме від скляної пляшки. На двох уламках вилучено плями бурого кольору та встановлено що це кров ОСОБА_1.

Твердження суду про перебування ОСОБА_1 на відстані трьох метрів до входу в будинок нічим не підтверджується, адже в протоколі ОМП не зафіксовано жодних вимірювань у дворі будинку. В протоколі зазначено про зняття змивів бурого кольору з порогу будинку, що підтверджує показання обвинуваченого в частині нанесення йому удару потерпілим на порозі будинку. Сліди бурого кольору були знайдені на порозі будинку та асфальтовому покритті двору. На фотознімку з протоколу видно, що цеглина знаходиться на якійсь відстані від трупу потерпілого. Труп  знаходиться на відстані від порогу дома, однак при допиті поліцейського, останній вказував на те, що бачив вдалині на землі цеглину. Крім того, поліцейськими було змінено положення тіла потерпілого під час надання йому первинної допомоги.

Суд зазначив у вироку, що ОСОБА_1 з метою умисного протиправного позбавлення життя ОСОБА_2, розуміючи, що в результаті його злочинних дій може наступити смерть останнього, взяв в праву руку цеглину. Однак, судом не враховано, що ОСОБА-1 взяв в руку цеглину, захищаючись від протиправних дій потерпілого. За показаннями обвинуваченого, після отримання ним удару скляною пляшкою по голові він знепритомнів та впав обличчям вперед від порогу будинку. Приходячи до тями, відчув що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наносять йому удари ногами. Під час спроби піднятись, отримав від потерпілого удар ногою в область носа. Після цього, побоюючись за своє життя та захищаючись від протиправних дій, підібрав цеглину, яка була поруч та наніс удар в область лівого вуха потерпілого. Від удару потерпілий впав, вдарившись правою частиною голови об асфальтне покриття двору. Отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень підтверджується висновком експерта №344 від 15 жовтня 2020 року, де вказано про забійну рану лівої тім’яної ділянки, садна правого плеча. Крім того, з описової частини висновку експерта видно, що останнім досліджувався акт огляду ОСОБА_1 від 20 серпня 2020 року, за яким в медичному кабінеті збірного відділення Бахмутської медичної частини філії «ЦОЗДКВС України» в Дніпропетровській та Донецькій областях, крім вказаних тілесних ушкоджень було виявлено ЗЧМТ, забій носа, гематома, пальпозно чутлива.

Експерт надавав пояснення, що ушкодження ОСОБИ_1 у виді гематоми ділянки носа, перелом кісток носа, ЗЧМТ, не підтверджені, оскільки обвинувачений не оглядався лікарем ЛОР. В той же час, огляд лікарем ЛОР був призначений ОСОБА_1 на 20 серпня 2020 року. Втім, 19 серпня 2020 року обвинуваченому було обрано запобіжний захід і він був позбавлений можливості потрапити до лікаря. Наявність крові в ділянці носа обвинуваченого підтвердила свідок ОСОБА Отримання ОСОБА_1 ЗЧМТ, у період часу, що передував інкримінованому кримінальному правопорушенню, та його перебування у гострому періоді ЗЧМТ підтверджується висновком СПЕ №668 від 03 листопада 2020 року.

Суд, описуючи послідовність ударів, розділяє їх у часовому проміжку, як між протиправними діями потерпілого до обвинуваченого так і навпаки між ними. Також розділяє у часовому проміжку і нанесення ОСОБА_1 ударів потерпілому. Разом з тим, ОСОБА_6 яка є сусідкою Сергієвих та проживає від них через паркан вказувала, що у відкрите вікно почула крики, після чого дзвін битого скла і майже одночасно крик ОСОБА_4: «Що ти накоїв. Ти його вбив». Отже ніякого проміжку між завданням один одному тілесних ушкоджень фактично небуло.

Описуючи механізм отримання потерпілим тілесних ушкоджень, суд не звернув уваги, що вони утворились не тільки від удару, а і від тертя-ковзання. Відповідно до фотознімків та відеозапису протоколу ОМП, двір будинку має асфальтне покриття, яке захаращено уламками будівельного сміття, а саме уламками цегли, каміння, скла. Свідок Будовський В.В. вказував, що бачив окрім коричневої цеглини, уламки красної цеглини, при цьому один з красних уламків був біля трупу потерпілого. ОСОБА_1 пояснював в судовому засіданні, що після удару в ліву половину голови, потерпілий впав на правий бік, сильно вдарившись об асфальтне покриття двору з кусками цегли.

Вирок суду містить вказівку, що допитати свідка ОСОБА_7 не надалось можливим через її хворобу та погіршення стану здоров’я на час допиту у судовому засіданні. Втім, в судовому засіданні ОСОБА_7 на питання суду: «Ви пам’ятаєте бійку», заявила що про бійку нічого не знає. З показань свідків ОСОБА та ОСОБА, ОСОБА_7 на час події кримінального правопорушення була в неадекватному стані. У зв’язку з таким станом її було не можливо допитати в суді. Стан здоров’я свідка мало чим відрізнявся від її стану на час доставки всуд та на час проведення з нею слідчого експерименту. Під час проведення слідчого експерименту, Сергієва Л.Ю. за допомогою статиста розташувала положення тіла потерпілого на час прибуття поліцейських ногами до хвіртки, а головою в напрямку будинку. Разом з тим, працівники поліції пояснювали, що тіло потерпілого на момент їх прибуття було розташовано навпаки, головою до хвіртки, а ногами до входу в будинок. За механізмом нанесення ударів, який під час слідчого експерименту вказувала свідок, при ушкодженні в лівій частині голови потерпілого та наявності крові, одежа обвинуваченого мала бути забруднена кров’ю ОСОБА_2. Втім, за висновком СМЕ №765/3 від 15 жовтня 2020 року на помаранчевій жилетці знайдена кров обвинуваченого, а не потерплого. Наведені обставини вказують на неможливість врахування судом слідчогоексперименту за участю даного свідка.

Що стосується суперечливих показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 наданих ними в суді та під час слідчих експериментів. Так, у висновку СПЕ №668 від 03 листопада 2020 року, вказано про письмові заяви цих свідків, за якими вони відмовляються від участі в одночасному допиті з метою усунення протиріч в їх показаннях, тому що в момент нанесення тілесних ушкоджень були в сильному алкогольному сп’янінні. Перебування свідків у такому стані підтвердила потерпіла ОСОБА_8 та свідок ОСОБА.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 заявили про те, що не були безпосередніми очевидцями нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому. Безпідставною є і вказівка суду, що протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_3  з’ясовано механізм нанесення тілесних ушкоджень, удару цеглиною по голові потерпілому обвинуваченим. Даний слідчий експеримент не містить таких відомостей. Це підтверджується висновком СМЕ за результатами проведених слідчих експериментів, де зазначено, що в наданих протоколах проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не міститься даних, щодо обставин механізму спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Крім того, матеріали кримінального провадження містять два відеозаписи слідчих експериментів зі свідком ОСОБА_3 і тільки один протокол проведеної слідчої дії. Ці відеозаписи кардинально відрізняються один від одного. Слідчий  надавав пояснення, що при першому експерименті свідчення ОСОБА_3 відрізнялись від його пояснень під час допиту в якості свідка. Таким чином, суд мав визнати протокол слідчого експерименту з цим свідком недопустимим доказом. Єдине, що визнав ОСОБА_3 під час допиту в суді це те, що горілку наливали зі скляної пляшки і ця пляшка була біля столу.

В апеляційній скарзі захисник Семоненко Н.Г. просить вирок суду змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України. Вказує на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. В обґрунтування доводів зазначає, що суд, встановлюючи обставини та подію кримінального правопорушення, виключив факт присутності інших осіб, які були безпосередніми свідками та учасниками події, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Не було враховано, що всі ці особи перебували у стані алкогольного сп’яніння, не надано оцінки їх діям, не визначено їх роль та участь у конфлікті з наступними подіями кримінального правопорушення. Факт перебування обвинуваченого у стані сп’яніння матеріалами справи не доведено, його освідування не проводилось, доказів такого стану немає. Зазначений Сергієвою Л.Ю. під час слідчого експерименту механізм нанесення ударів ОСОБА_1 потерпілому не відповідає висновку експерта №473 від 29 жовтня 2020 року, де  вказано про одне тілесне ушкодження в лівій тім’яній області голови потерпілого.

Суд проігнорував показання обвинуваченого в частині того, що після нанесення удару потерпілому, ОСОБА_1 був перший хто намагався надати йому медичну допомогу, викликав патруль поліціїта невідкладну швидку медичну допомогу. З показань поліцейських, вбачається, що прибувши на місце події єдиний хто переживав та намагався допомогти потерпілому був ОСОБА_1 Всі інші присутні особи, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 перебували у стані сильного алкогольного сп’яніння та не могли навіть відповістина запитання поліцейських які прибули на місце події.

Свідок ОСОБА_3 неодноразово змінював свої показання, допускав при цьому неточності та протиріччя у своїх показаннях з приводу обставин справи. Надаючи оцінку достовірності показаньОСОБА_3 суд не прийняв до уваги його особистість, схильність до насильства та хуліганських дій, ту обставину, що в момент конфлікту перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння та брав участь у побитті ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_3 перебував у дружніх відносинах з ОСОБА_2  і надаючи свої показання міг обмовити ОСОБА_1.Показання свідка ОСОБА_5 мають протиріччя із показаннями ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що пов’язані із перебуванням її у стані сильного алкогольного сп’яніння на момент події злочину.

В решті апеляційні доводи є аналогічними з вищенаведеними доводами захисника Склярова С.Д.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення.

Захисники та обвинувачений підтримали апеляційні скарги сторони захисту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши докази,перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.404 ч.1 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте, суд першої інстанції не врахував всі фактичні дані отримані під час досудового розслідування та судового розгляду, не дав належну правову оцінку всім доказам, не навів повного аналізу досліджених доказів і дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, у вироку суду, в обґрунтування висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ст.115 ч.1 КК України, були наведені показання свідків, протоколи слідчих дій, речові докази, документи та експертні висновки. Разом з тим, суд не дав аналізу та не навів мотиви, з яких не взяв до уваги показання обвинуваченого. Так, в судовому засіданні судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 вину в інкримінованому правопорушенні визнав частково. Вказував, що прийшов до двору ОСОБА_5 за її запрошенням щоб відремонтувати піч. В цей час потерпілий вживав алкоголь з ОСОБА_3 і перебував у стані сп’яніння. З потерпілим він взагалі не сварився. Через відсутність матеріалів та інструментів почав пред’являти претензії Сергієвій. Коли він вийшов з будинку та на порозі став виказувати своє невдоволення умовами праці, потерпілий без будь-яких причин наніс йому удар пляшкою по голові, від якого він впав та знепритомнів. Після цього отримав від потерпілого удар ногою в обличчя. Захищаючись, взявши з землі цеглу він вдарив потерпілого, від чого той упав на асфальтне покриття двору та вдарився головою. Умислу вбивати потерпілого  у нього не було, він лише захищався від протиправних дій останнього.

Показання обвинуваченого, що потерпілий ОСОБА_2 перший почав бити ОСОБА_1, спочатку по голові скляним предметом, а потім по обличчю ногою підтверджуються сукупністю доказів по справі. Так, з показань свідка ОСОБА_3, наданих в суді першої інстанції вбачається, що він бачив осколки склянки та рану на голові ОСОБА_1, проте моменту нанесення удару ОСОБА_2 не бачив.

Свідок ОСОБА_5 в суді першої інстанції підтвердила факт того, що коли почула крики та вийшла з будинку у двір, побачила ОСОБА_1, у якого голова була в крові. Допитана судом першої та апеляційної інстанції свідок, яка у складі патруля поліції перша прибула на місце події, пояснювала, що голова у ОСОБА_1 була розбита, з носу текла кров. Він намагався допомогти потерпілому, який на той момент був ще живий. Поліцію та швидку медичну допомогу викликав сам ОСОБА_1. Після приїзду на місце події карети швидкої медичної допомоги, ОСОБА_1 забрали до лікарні через наявність травм. Під час огляду місця події вилучені осколки скляного предмету зі слідами крові.

Під час огляду речових доказів апеляційним судом, було встановлено, що вилучені осколки є частинами скляного стакану з товстими стінками та дном. На осколках містяться сліди речовини бурого кольору. Оглянуті осколки відповідають висновку СМЕ №765/2 від 13 жовтня 2020 року (т.1 а.с.160-162), згідно якого: перший фрагмент – невизначеної багатокутної форми, загальними розмірами 8,5x4,0x2,5см., товщина скла від 0,3см. до 1,0см. На поверхні фрагмента, на загальній ділянці 7,5x4,5см., розташовані плями речовини бурого кольору, невизначеної форми, з чіткими контурами 1,5см. (об’єкт №1). Другий фрагмент скла – Г-подібної форми, розмірами 4,5x5,0x2,0см., товщиною від 0,2см. до 1,5см. На поверхні фрагмента, на ділянці розмірами 2,5x2,0см., розташовані плями речовини бурого кольору, округлої та невизначеної форми, з чіткими і нечіткими контурами, розмірами від 0,1x0,1см. до 0,8x0,3см. (об’єкт №2). Третій фрагмент скла – неправильної багатокутної форми, розмірами 5,8x2,0см., товщиною від 0,3см. до 0,4см.На поверхні фрагмента розташовані одиничні накладення речовини бурого кольору, у вигляді плям округлої форми, розмірами від 0,1x0,1см. до 0,25x0,2см. (об’єкт №3). Четвертий фрагмент скла – неправильної багатокутної форми, розмірами 5,7x2,7см., товщиною від 0,2см. до 1,4см. На поверхні фрагмента розташовані одиничні накладення речовини бурого кольору, у вигляді плям округлої форми, розмірами 0,1x0,1см.(об’єкт №4).

Згідно експертизи, на об’єктах №№2,4 є сліди крові, які за своїми властивостями можуть походити від обвинуваченого ОСОБА_1. За результатами СМЕ №344 від 26 жовтня 2020 року, у Стахніва О.В. виявлено забійну рану лівої тім’яної ділянки, садна правого плеча. При цьому, експерт досліджував медичну картку стаціонарного хворого травматологічного відділення МКЛ м. Слов’янська №42 на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ, в якій було зазначено: «Діагноз: ЗЧМТ. Струс головного мозку? Забійна рана волосистої частини голови ліворуч». З амбулаторної карти хворого видно: «Довідка №385, гр-н ОСОБА_1 відвідав травм. пункт КЛПЗ «Міська клінічна лікарня Слов’янська» 19.08.2020г. Госпіталізації у травм. відділ не потребує. Д/З: Забита рана волосистої частини голови. З/перелам кісток носу? Огляд. Консультація Лор-лікаря 20.08.2020 ЛОР. Клінічних даних про перелам носу немає. При пальпації крепітації не спостерігається. Зовнішній ніс не зміщений. За актом огляду ОСОБА_1 від 20 серпня 2020 року, в медичному кабінеті збірного відділення Бахмутської медичної частини філії «ЦОЗ ДКВС України» в Дніпропетровській та Донецькій областях, ОСОБА_1 був виставлений діагноз: Забита рана волосистої частини голови, забій носа, садна задньої поверхні плеча. 21 серпня 2020 року виставлений діагноз: Дисметаболічна (алкогольна) енцефалопатія. Забій спинки носа. Епісиндром в анамнезі з 2018 року.

Таким чином, сукупність наведених доказів вказує на той факт, що безпосередньо перед вчиненням вбивства обвинувачений ОСОБА_1 зазнав суспільно небезпечного посягання на його охоронювані законом права та інтереси, оскільки його здоров’ю була заподіяна шкода протиправними діями потерпілого Особа_2. Саме неправомірне посягання потерпілого стало мотивом вчинення умисного вбивства. Ці обставини не спростовуються будь-якими належними та допустимими доказами у справі.

Разом з тим, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 перевищив межі необхідної оборони, оскільки умисно заподіяв ОСОБА_2 тяжкої шкоди у вигляді умисного вбивства, що явно не відповідало небезпечності посягання та обстановці захисту.

При цьому апеляційний суд враховує, що показання обвинуваченого про нанесення ним лише одного удару цеглою по голові потерпілого спростовується висновками СМЕ трупу ОСОБА_2 щодо кількості, характеру та локалізації тілесних ушкоджень виявлених на голові потерпілого.

Враховуючи наведені обставини та положення ст.ст. 36, 118 КК України, апеляційний суд приходить до висновків про задоволення апеляційних скарг сторони захисту та зміну кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України, оскільки він вчинив умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.

За наведених обставин, апеляційна скарга прокурора про призначення більш суворого покарання за ч.1 ст.115 КК України не підлягає задоволенню.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ст. 118 КК України, апеляційний суд, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховує суспільну небезпеку і характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, відсутність обставин, що пом’якшують покарання, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, а також особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, працює слюсарем ремонтником структурного підрозділу «Слов’янське локомотивне депо», за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем проживання характеризується задовільно, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра, та вважає необхідним призначати покарання в межах санкції ст. 118 КК України, у виді двох років позбавлення волі. В решті вирок необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора – залишити без задоволення.

Апеляційні скарги захисників Склярова С.Д. та Семоненко Н.Г. – задовольнити.

Вирок Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2021 року у кримінальному провадженні №12020050510001563, яким ОСОБА_1 засуджено за ст.115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі - змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.1 ст.115 КК України на ст. 118 КК України.

Визнати ОСОБА_1 винним за ст.118 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим який тримається під вартою в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Судді: