Адвокат Смоленко Александр Иванович

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до  Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова про відмову постановки ОСОБА_1 на облік для отримання жилого приміщення для постійного проживання як військовослужбовець запасу, який потребує поліпшення житлових умов;

- зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова поставити ОСОБА_1 на облік для отримання жилого приміщення для постійного проживання як військовослужбовець запасу, який потребує поліпшення житлових умов;

- судові витрати покласти на відповідача.  

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Квартирно-експлуатаційного відділу було відмовлено в зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік для отримання жилого приміщення для постійного проживання як військовослужбовець запасу, який потребує поліпшення житлових умов. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує право на забезпечення житлом і відновлення порушеного права можливо шляхом визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання поновити позивача у черзі на отримання житла на квартирному обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд прийняти рішення про їх задоволення.  

Відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України (а.с.44), правом надати заперечення не скористався, клопотань про перенос розгляду справи суду не заявляв.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:    

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31 липня 1972  року призваний на військову службу до лав Радянської армії.

12.06.1992 року прийняв військову присягу на вірність Україні.

Наказом Міністра оборони України №01216 від 26.06.1993 року ОСОБА_1 звільнений в запас по п."З" ст.59 Положення "Про проходження військової служби" (за власним бажанням) та направлений для постановки на військовий облік в Орджонікідзевський РВК м.Харкова.

Як вбачається з довідки №896ж від 23.07.1993 року під час проходження служби в Збройних силах України ОСОБА_1 отримав із фонду Міністерства оборони України двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку після звільнення в запас, здав квартирним органам Міністерства оборони України. (а.с.19).

На даний час позивач знаходиться на квартирному обліку в Орджонікідзевському РВК м.Харкова з 08.02.1994 року за списком військовослужбовців звільнених в запас, зареєстрований та проживає з сім'єю з квартирі родичів за адресою: АДРЕСА_2. (а.с.50).

Як встановлено судом, 15.08.2015 року позивач звертався до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харків з заявою про постановку майора запасу ОСОБА_1 на квартирний облік як особу, яка потребує поліпшення житлових умов. (а.с.26-27).

Листом від 15.09.2015 року №4005 т.в.о. начальника КЕВ м. Харкова повідомив ОСОБА_1, що керуючись Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 року, зокрема, п.2.16, підстав для зарахування його в чергу в Харківському гарнізоні відсутні та запропоновано звернутися до виконавчого органу міської ради за місцем проживання на загальних підставах. (а.с.28-29).

Вирішуючи спір суд зазначає, що статтею 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту визначає та встановлює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цей Закон також гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Пунктом 7 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осі та їх соціальний захист" від 24.03.1998 № 203/98-ВР, встановлено, що  ветеранам  військової  служби,  ветеранам  органів внутрішніх справ,   ветеранам   Національної  поліції,  ветеранам  податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту,   ветеранам  Державної  служби  спеціального  зв'язку  та захисту інформації України надаються такі пільги: першочергове  забезпечення  житлом  осіб,  які потребують поліпшення житлових умов.

Позачергово забезпечуються житлом ветерани військової служби, які при  звільненні  з  військової служби здали державним органам займане ними у військових містечках жиле  приміщення  та  не  були забезпечені  іншим  жилим приміщенням для постійного проживання та яким виповнилося 60  і  більше  років,  а  також  сім'ям  померлих ветеранів.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року №737, облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у квартирно-експлуатаційних органах, військових частинах та гарнізонах. Узагальнені списки осіб, що перебувають на обліку, всіх військових частин знаходяться у ГКЕУ ЗС України.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що на облік приймаються військовослужбовці, які потребують поліпшення житлових умов і зареєстровані в цьому населеному пункті, з дня прийняття рішення житловою комісією військової частини, затвердженого командиром цієї військової частини, крім випадків, передбачених у пункті 2.14 цього розділу.

Абзацом 2 пункту 2.16 Інструкції №737 встановлено, якщо військовослужбовець, який звільняється в запас або у відставку за віком, перебуває на обліку та обирає для проживання після звільнення з військової служби з урахуванням існуючого порядку реєстрації інший населений пункт (якщо обирає для проживання після звільнення з військової служби гарнізон міста Києва, рішення про можливість постановки його на квартирний облік у гарнізоні міста Києва приймає Міністр оборони України), відповідний командир військової частини за його рапортом за 6 місяців до звільнення в запас або відставку за віком подає до військового комісаріату і КЕВ (КЕЧ) району, що знаходяться за обраним місцем проживання, необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання жилого приміщення. На підставі повідомлення квартирно-експлуатаційного органу про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання жилого приміщення у військовому комісаріаті він знімається з обліку за останнім місцем служби.

Згідно долученого до матеріалів справи витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №35211351 від 20.03.2015 р. (а.с.48-49) та довідки з місця проживання та складу сім'ї №1661 від 15.03.2016 р., виданої КП "Жилкомсервіс" (а.с.50), квартира, в  якій проживає ОСОБА_1 разом з сім'єю належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (сестрі позивача).

Крім того, суд зазначає, що здача позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_3 квартирним органам Міністерства оборони України після звільнення з військової служби свідчить про належне повідомлення командира за 6 місяців до звільнення про намір після звільнення мешкати в іншому населеному пункті України.

За таких обставин суд доходить висновку, що підстав для відмови в постановці ОСОБА_1 на квартирний облік у Квартирно-експлуатаційному відділу м.Харкова у відповідача не було.

Зважаючи на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про визнання незаконними дій Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, які полягають у відмові в постановці позивача на облік як особу, яка потребує поліпшення житлових умов та необхідності задля відновлення порушених прав позивача зобов'язати відповідача поставити майора запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись  ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162,  ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова про відмову постановки ОСОБА_1 на облік для отримання жилого приміщення для постійного проживання як військовослужбовець запасу, який потребує поліпшення житлових умов.

Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова поставити ОСОБА_1 на облік для отримання жилого приміщення для постійного проживання як військовослужбовець запасу, який потребує поліпшення житлових умов.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після  закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.